Але не все так погано. Я думаю такі програмістські трюки, як пошук вглиб від лампочки та цикл поки "і" не менше за мавпочку ще не раз мене врятують ;)Програмування - сила!
субота, 24 квітня 2010 р.
Про програмування смайлами :)
Після чергового змагання, виявивши, що мій розв'язок не проходить всіх тестів, почав шукати в чому ж помилка. Знайшов, кілька описок, але головну причину невдач виявив тільки тоді, коли скопіював свій код в ICQ-клієнт. Слово зашифроване в сорсі гарно описує програмування в цілому і мій код зокрема:
Але не все так погано. Я думаю такі програмістські трюки, як пошук вглиб від лампочки та цикл поки "і" не менше за мавпочку ще не раз мене врятують ;)
Програмування - сила!
Але не все так погано. Я думаю такі програмістські трюки, як пошук вглиб від лампочки та цикл поки "і" не менше за мавпочку ще не раз мене врятують ;)Програмування - сила!
вівторок, 20 квітня 2010 р.
SRM 468
Накінець я зміг написати SRM! Попередні два матчі я не писав, не пам’ятаю вже чому, щось не виходило. І от знову нічний SRM і я встаю о 3 ночі в очікуванні отримати дозу адреналіну і розім’яти трохи мізки.
І не дарма я прокидався вночі! Сьогодні мені вдалося переламати полосу невдач і нарешті хоч трохи підняти свій рейтинг! +34 бали, звісно, не дуже багато, але, на фоні попередніх трьох послідовних падінь, досить приємно.
Правда, почалося все не дуже втішно. З першою задачею провозився майже пів години. Задача то була проста і я її швидко написав, але коли почав тестувати, незрозуміло звідки, почали з’являтися якісь дивні рантайми. Досі не розумію що це було. Чомусь одна зі стрічкових змінних пропадала (точніше, ставала не валідною) ні з того ні з сього посеред виконання. Після довгого і безуспішного дослідження причини такої поведінки, я просто почав переставляти куски коду місцями. Після кількох таких перестановок все магічно запрацювало. Мене досі бентежить, що то було. От зараз допишу пост і спробую відновити з пам’яті той код, який давав рантайм.
Після такої невдачі з першою задачею, треба було реабілітуватися на другій. На щастя, то виявилася проста динаміка і я спромігся її здати менш ніж за 15 хвилин, вдвічі швидше ніж першу.
Над третьою задачею трохи подумав, толкового нічого не придумав. Почав складати челенджі, теж нічого толкового не придумав. Та й задачі були такі, що трохи важко челенджати. Все ж, в моїй кімнаті біли зачеленджані дві 500-ки, а ще 3 250-ки впали на системних. Ну але розв’язки на 250-ки були занадто великі, щоб все перечитувати і намагатися знайти помилку. Тим більше, що явно простих випадків, не покритих тестами з умови, не було.
У підсумку я 62-ий в дивізіоні і додав кілька балів до рейтингу.
Відразу після матчу взнав не дуже приємну новину про те, що Facebook цього року знову спонсорує TCO, а отже мені брати участь у ньому буде заборонено. Шкода звісно. Але радує те, що, на щастя, під час проведення турніру будуть проходити і звичайні SRM-и, по 3 на місяць, як завжди.
Разом з TCO зараз розпочинається і Google Code Jam, в якому мені можна брати участь. Також я вже зареєструвався і почав приймати участь у польському турнірі Potyczki Algorytmiczne. Звісно це вже все зараз більше “just for fun”, головна ціль не виграти якісь призи чи поїхати кудись, а, швидше, відчути себе молодим і спроможним :) Все таки такі речі швидко не забуваються :)
І не дарма я прокидався вночі! Сьогодні мені вдалося переламати полосу невдач і нарешті хоч трохи підняти свій рейтинг! +34 бали, звісно, не дуже багато, але, на фоні попередніх трьох послідовних падінь, досить приємно.
Правда, почалося все не дуже втішно. З першою задачею провозився майже пів години. Задача то була проста і я її швидко написав, але коли почав тестувати, незрозуміло звідки, почали з’являтися якісь дивні рантайми. Досі не розумію що це було. Чомусь одна зі стрічкових змінних пропадала (точніше, ставала не валідною) ні з того ні з сього посеред виконання. Після довгого і безуспішного дослідження причини такої поведінки, я просто почав переставляти куски коду місцями. Після кількох таких перестановок все магічно запрацювало. Мене досі бентежить, що то було. От зараз допишу пост і спробую відновити з пам’яті той код, який давав рантайм.
Після такої невдачі з першою задачею, треба було реабілітуватися на другій. На щастя, то виявилася проста динаміка і я спромігся її здати менш ніж за 15 хвилин, вдвічі швидше ніж першу.
Над третьою задачею трохи подумав, толкового нічого не придумав. Почав складати челенджі, теж нічого толкового не придумав. Та й задачі були такі, що трохи важко челенджати. Все ж, в моїй кімнаті біли зачеленджані дві 500-ки, а ще 3 250-ки впали на системних. Ну але розв’язки на 250-ки були занадто великі, щоб все перечитувати і намагатися знайти помилку. Тим більше, що явно простих випадків, не покритих тестами з умови, не було.
У підсумку я 62-ий в дивізіоні і додав кілька балів до рейтингу.
Відразу після матчу взнав не дуже приємну новину про те, що Facebook цього року знову спонсорує TCO, а отже мені брати участь у ньому буде заборонено. Шкода звісно. Але радує те, що, на щастя, під час проведення турніру будуть проходити і звичайні SRM-и, по 3 на місяць, як завжди.
Разом з TCO зараз розпочинається і Google Code Jam, в якому мені можна брати участь. Також я вже зареєструвався і почав приймати участь у польському турнірі Potyczki Algorytmiczne. Звісно це вже все зараз більше “just for fun”, головна ціль не виграти якісь призи чи поїхати кудись, а, швидше, відчути себе молодим і спроможним :) Все таки такі речі швидко не забуваються :)
Найсмачніший Гіннес - в барі!
Вже тиждень пройшов відколи я з дому приїхав… Щось я дивно почав час рахувати: “відколи з дому приїхав” :)
До речі, як виявилося, спланував би я свою поїздку додому на тиждень пізніше і довелося б, мабуть, ще тиждень вдома пробути, через те що закрили всі аеропорти. Ну чому ті вулкани вибухають завжди не тоді коли потрібно! Ну менше з тим…
Я собі вирішив, після того як приїхав, трохи веселіше проводити час тут в Каліфорнії. Зокрема, треба поїздити-політати-походити по цікавих місцях, близьких і не дуже. Частіше треба на вихідних кудись вибиратися. Одним словом, поки я тут, треба все побачити, варте моєї уваги. Ну і поменше треба вдома киснути!
Почав з цих вихідних. Пішов на концерт до співробітника, який грає у любительському рок гурті. Концерт був у барі, досить затишному і з хорошим пивом :) Крім концерту там в той вечір був показ мод. Модельєр – дівчина співробітника. Такий собі у них був сімейний творчий вечір. Ну в модах я не сильно розбираюся, тому оцінювати не буду, але шоу, яке супроводжувало дефіле моделей, було непоганим. От тільки мене трохи бентежив мужик з обмотаними рушником бедрами, який, як я зрозумів, символізував Мауглі, чи ще якогось дикого жителя лісу. Він мені увесь час нагадував, що в мене вдома назбиралося багато прання…
Ну а концерт був класним. Приємно здивувало, що у трьох з чотирьох учасників гурту були хороші голоси.
І ще Гіннес, свіжо налитий з бочки, в тому барі був дуже смачним. Мабуть, одне з найкращих пив, яке я колись пив (цікава тавтологія :) ). З пляшки смак не такий.
Після концерту ще була “русска діскатєка”, але щось мені на неї залишатися не хотілося. Не хотілося псувати враження від концерту “русскіми” шлягерами, а приємний присмак Гіннеса – горілкою :) Та й на другий день треба було на роботу.
До речі, відколи приїхав, то переключився на якийсь дивний час: прокидаюся о 7-8, раніше за будильник, а під вечір сильно хочу спати. В принципі, непогано, бо я люблю приходити на сніданок, він мені завжди смакує. Правда після вихідних вже трохи перевів внутрішній годинник, щоб вставати о 9-ій.
До речі, як виявилося, спланував би я свою поїздку додому на тиждень пізніше і довелося б, мабуть, ще тиждень вдома пробути, через те що закрили всі аеропорти. Ну чому ті вулкани вибухають завжди не тоді коли потрібно! Ну менше з тим…
Я собі вирішив, після того як приїхав, трохи веселіше проводити час тут в Каліфорнії. Зокрема, треба поїздити-політати-походити по цікавих місцях, близьких і не дуже. Частіше треба на вихідних кудись вибиратися. Одним словом, поки я тут, треба все побачити, варте моєї уваги. Ну і поменше треба вдома киснути!
Почав з цих вихідних. Пішов на концерт до співробітника, який грає у любительському рок гурті. Концерт був у барі, досить затишному і з хорошим пивом :) Крім концерту там в той вечір був показ мод. Модельєр – дівчина співробітника. Такий собі у них був сімейний творчий вечір. Ну в модах я не сильно розбираюся, тому оцінювати не буду, але шоу, яке супроводжувало дефіле моделей, було непоганим. От тільки мене трохи бентежив мужик з обмотаними рушником бедрами, який, як я зрозумів, символізував Мауглі, чи ще якогось дикого жителя лісу. Він мені увесь час нагадував, що в мене вдома назбиралося багато прання…
Ну а концерт був класним. Приємно здивувало, що у трьох з чотирьох учасників гурту були хороші голоси.
І ще Гіннес, свіжо налитий з бочки, в тому барі був дуже смачним. Мабуть, одне з найкращих пив, яке я колись пив (цікава тавтологія :) ). З пляшки смак не такий.
Після концерту ще була “русска діскатєка”, але щось мені на неї залишатися не хотілося. Не хотілося псувати враження від концерту “русскіми” шлягерами, а приємний присмак Гіннеса – горілкою :) Та й на другий день треба було на роботу.
До речі, відколи приїхав, то переключився на якийсь дивний час: прокидаюся о 7-8, раніше за будильник, а під вечір сильно хочу спати. В принципі, непогано, бо я люблю приходити на сніданок, він мені завжди смакує. Правда після вихідних вже трохи перевів внутрішній годинник, щоб вставати о 9-ій.
понеділок, 12 квітня 2010 р.
Назад в шахту
От і пролетіли мої два тижні вдома… Як завжди, коли часу треба, то він пролітає швидко. Хоча не так довго я і був вдома… Приїхав, тиждень роботи, тиждень відпустки і знову назад.
Чесно кажучи працювати з дому досить незручно, найбільше через часову різницю. Так виходило, що саме коли всі знайомі ввечері звільнялися від роботи і навчання, я якраз починав працювати. Таким чином, тиждень після того, як приїхав я крім рідних нікого не бачив. Ще сюрприз підкинули австрійські авіалінії – загубили мій багаж. Так що я ще два дні після приїзду ходив в тому ж в чому приїхав. На щастя, через два дні багаж благополучно знайшли і привезли додому. Статистика показує, що відколи я переїхав працювати у штати, багаж мені гублять щоразу.
Зате після Паски... Довелося просто бігати, щоб зі всіма зустрітися! І то не зі всіма встиг, так що вибачайте, кого не встиг побачити, побачимося наступного разу.
В блог писати, звісно, часу не було. Так що от зараз сиджу в аеропорту в Мюнхені і пишу. Правда безкоштовного інтернету тут немає, тому постити буду вже, мабуть, з дому в штатах.
Про свою поїздку можу в двох словах сказати, що за 4 місяці поки мене не було нічого не змінилося. Таке було відчуття, що нікуди я і не їхав. Скоро планую знову додому з’їздити, вже трохи на довше, літом. Так що якщо часто їздити, то не встигаєш багато пропустити :)
Чесно кажучи працювати з дому досить незручно, найбільше через часову різницю. Так виходило, що саме коли всі знайомі ввечері звільнялися від роботи і навчання, я якраз починав працювати. Таким чином, тиждень після того, як приїхав я крім рідних нікого не бачив. Ще сюрприз підкинули австрійські авіалінії – загубили мій багаж. Так що я ще два дні після приїзду ходив в тому ж в чому приїхав. На щастя, через два дні багаж благополучно знайшли і привезли додому. Статистика показує, що відколи я переїхав працювати у штати, багаж мені гублять щоразу.
Зате після Паски... Довелося просто бігати, щоб зі всіма зустрітися! І то не зі всіма встиг, так що вибачайте, кого не встиг побачити, побачимося наступного разу.
В блог писати, звісно, часу не було. Так що от зараз сиджу в аеропорту в Мюнхені і пишу. Правда безкоштовного інтернету тут немає, тому постити буду вже, мабуть, з дому в штатах.
Про свою поїздку можу в двох словах сказати, що за 4 місяці поки мене не було нічого не змінилося. Таке було відчуття, що нікуди я і не їхав. Скоро планую знову додому з’їздити, вже трохи на довше, літом. Так що якщо часто їздити, то не встигаєш багато пропустити :)
Підписатися на:
Дописи (Atom)