В дорозі

Як завжди, сиджу в якомусь аеропорту і потягнуло написати блог-пост :) Цього разу це міжнародний аеропорт Ньюарку.
Відразу згадаю приємне враження від посадки попереднього рейсу Сан Франциско - Ньюарк. Літак сів і зупинився настільки швидко, не треба було довго їхати до гейту, як то буває в Нью Йорку, і як тільки зупинилися, зразу дозволили всім вставати і діставати багаж. Реально вся ця процедура зайняла значно менше часу ніж зазвичай.

Коротке враження закінчилося, тепер можна писати довгі і нецікаві розповіді про моє життя :)
Так от, щоб їхати в аеропорт я замовив собі машину. Щось там оператори наплутали і забули водію сказати і, одним словом, він запізнився на пів години. Добре що я додав годину про запас :) Так от водій половину дороги вибачався що запізнився і казав, що знайде того хто це все наплутав :)
Поїздка до аеропорта пролетіла моментально! По перше, бо їхав я в просторному Лінкольні, а по друге, бо ми з водієм говорили більшість дороги. Розказав він, що він вже 30 років в штатах. Сам він родом з Лебанону. Каже що переломний період для нього був після 5 років в штатах, коли він зрозумів, що вже не повернеться. Може він і правий, мабуть якщо провів тут 5 років, з'явилася сім'я, то вже залишишся тут назавжди. Треба собі обов'язково поставити нагадування кожного року, щоб часом не пропустити :) А поїхав він точно так як я - сам, залишив родину вдома. Перший рік було дуже важко без родини. Але каже, що не міг повернутися, бо вдома була війна. Важко сказати, чи історія сумна чи весела... Зараз у нього тут сім'я, він має роботу і спроможний їх утримувати, діти вчаться в американських вузах... Одним словом, в кожного своя доля, головне не опускати рук і сприймати все позитивно, мабуть.

Ну і на останок після довгого ліричного відступу ще одне враження від польоту. Якось я раніше не помічав цього, мабуть, просто коли прилітаєш в Нью Йорк так добре не видно... Манхеттен це просто щось неймовірне! Стільки хмарочосів! Я вражений!