Viva Las Vegas!

Нещодавно був довгий вікенд (в понеділок був американський День Праці) і ми вирішили з кількома українцями і ще парочкою болгар злітати в Лас-Вегас.
Я вже в Лас-Вегасі був рік тому на фіналі TopCoder Open. Але скажу чесно, я тоді не встиг толком багато побачити. Так трохи прогулявся по Стріпу, подивився кілька вуличних шоу, пограв на автоматах. Найбільше, що встиг зробити тоді, це, мабуть, піднятися на Ейфелеву вежу в готелі Париж і дивитися на фонтани Bellagio звідти. А, ну і ще встиг знайти місце де застрелили Тупака Шакура.
Так що треба було цього разу надолужувати. Тепер вже було значно більше часу і голова не була забита думками про змагання.

Отже в суботу раненько ми сіли на літак і полетіли в Місто Гріхів. Летіти цього разу було дуже комфортно, бо мені як пасажиру зі статусом Прем’єр (я вже достатньо налітав миль, щоб отримати статус з компанією United) і всім хто зі мною летів дали місця підвищеного комфорту з додатковим простором для ніг.
Прилетіли, поселилися в готелі Riviera, який ми забронювали наперед. До речі, раджу всім цей готель, бо він хоч і розташований на Стріпі, але дешевший за інші хороші готелі. Я думав спершу, що це буде якийсь простенький готельчик, але, як виявилося, він нічим сильно не поступається навіть тому ж таки Mirage-у. Тільки от там не було номерів для тих хто не курить, але як виявилося номер для курців нічим не гірший. Я особисто жодного разу не відчув дискомфорту від того, що хтось перед тим в цьому номері жив і курив. Та й на поверсі накурено не було. Так що якщо у вас немає сильної алергії, то не варто переживати.


Всю суботу провели гуляючи по Стріпу і оглядаючи чудесні готелі. От наприклад фото з Венеції:


Це все в приміщенні готелю! А в реальності ця стеля виглядає ще більш правдоподібно завдяки спеціальній підсвітці. Всередині готелю побудовані канали, по яких можна прокататися на гондолі в супроводі співаючого гондольєра. Так класно коли на вулиці вечір, а ти заходиш в готель, а там день :)
Також подивилися на левів в MGM Grand. Там для них побудований спеціальний вольєр ціною кілька мільйонів. Він скляний і за левами дуже зручно спостерігати, але звуконепроникний і через нього леви не бачать спалахів фотокамер. Там підтримується постійна температура і вологість, так що леви там себе почувають краще ніж на природі :) Та й проводять вони там лише пів дня на тиждень, бо двічі на день левів міняють на інших, а решту часу вони живуть на спеціально побудованому для них ранчо за містом. До речі, виявляється, леви відпочивають 18-20 годин на добу незалежно від середовища де знаходяться :)
В готелі New York New York покаталися на американських гірках. Для мене це було вперше. Я раніше думав, що то все забавки для дітей і може бути страшно хіба для третьокласниці. А сам на першому ж піруеті чуть в штани не навалив! Реально так тобою кидає і так тарабанить тим возиком, та ще й на великій висоті. Заспокоюєш себе тільки думкою, що то Америка і тут атракціон має бути безпечним :)
Ввечері пішли в Hard Rock Café. Колись давно, коли в мене була футболка з секонд-хенду з написом Hard Rock Café і я дивився по телевізору як голівудські зірки приходять на відкриття ресторанів цієї мережі, я й подумати не міг, що колись буду вечеряти в ньому :) А місце досить класне! Коли ми прийшли, не було вільних столиків і тому нас попросили присісти за баром і дали штуку схожу на пульт, яка мала почати мигати і пищати коли для нас з’явився столик :) Я таке бачив вперше. Але виявилося, що цей пристрій досить поширений. На наступний день, коли ми пішли в якесь кафе перекусити, нам дали такі самі штуки замість номерків, щоб ми знали коли наше замовлення готове і могли піти його забрати. Ще одна прикольна річ в Hard Rock Café – біля кожного столика є монітор, по якому можна тицяти і голосувати за пісню, та пісня, яка набрала найбільше голосів, грала наступною :) Одним словом, посиділи непогано.
Під кінець дня я вже був такий втомлений, що мусів відхилити флірт приємної чорношкірої дівчинки, яку зустрів в фойє готелю Bellagio :)

На наступний день всі довго відсипалися. Коли прокинулися ще десь повешталися і потім пішли на виставку Bodies. Дуже цікава анатомічна виставка. Там 20 справжніх людських тіл в різних розрізах. Цікаво описано роботу різних органів і все це можна побачити. Також були окремо органи, здорові і уражені різними хворобами. Можна було помацати спеціально оброблені частини справжніх легенів і мозку. Були навіть виставлені кровоносні системи різних частин тіла – це взагалі щось надзвичайне! Всі судини замальовані пігментом і відділені повністю від усіх інших тканин, так що залишилася лише одна кровоносна система сама по собі в такій формі, в якій вона знаходиться в тілі. Одним словом, дуже цікава і пізнавальна виставка! Ми не засікали час, але здається провели там кілька годин.
Потім покаталися на monorail-і – досить зручний спосіб, щоб добратися з одного кінця Стріпу до іншого. Пішки там йти досить довго і дуже спекотно, а от на monorail-і швидко.
Одну річ я не встиг зробити в той день – я хотів стрибнути зі Стратосфери – найвищої будівлі Лас Вегасу. Там нещодавно появився атракціон під назвою Sky Jump - тебе прив’язують до шнурка і спускають з 250-метрової висоти. Тобто це не банджі-джампінг, бо ти летиш в не зовсім вільному падінні, але вони кажуть що досягаєш швидкості 60 км/год. Це найвищий Sky Jump в штатах. Збоку це виглядає досить цікаво – виходиш і стрибаєш з височенної вежі вниз! Тому я дуже захотів спробувати. Але коли я прийшов туди, то виявилося, що в той день було вже надто багато бажаючих, тому мені вже місця не вистачило. Ну нічого, буде що робити коли приїду на наступний раз :)
Під вечір почали шукати чогось поїсти. Знайшли дуже класне кафе iHop – всім рекомендую! Воно поряд зі Стратосферою. Після того як сходили туди один раз, то тільки там і їли. Мабуть вони щось досипають у свої млинці, щоб нам хотілося приходити знову і знову… :)


Ввечері вирішили, що завтра візьмемо машину на прокат і поїдемо в Grand Canyon. Довго шукали по магазинах карту, щоб знати куди їхати, але так нормальної карти і не знайшли, бо більшість магазинів були закриті. Порилися трохи в інтернеті, подивилися як краще їхати і полягали спати, щоб хоч трохи поспати перед поїздкою.

В понеділок зранку пішли брати машину. Виявилося, що прийшли ми зарано, бо в прокаті не було жодної машини, але мали з’явитися через годину. Ми вирішили зарезервувати машину, щоб не вийшло так, що ми залишилися без коліс сьогодні. Дівчинка за стійкою записала моє ім’я на листочку і обвела його гарною хмаркою – резервація готова :) Раз у нас з’явився зайвий час, вирішили піти поснідати. Коли повернулися через годину, то до стійки прокату вже вилаштувалася черга. Я вже перелякався, що нам машини не вистачить, але мене заспокоювало те, що моє ім’я було єдине обведене хмаркою на листочку :) Крім того група чоловіків яка стояла в черзі перед нами не була схожа на ти, хто збирається брати машину. Я думав вони прийшли повертати машину. Виявилося вони з ФБР… Коли дійшла їхня черга, вони представилися, показали документи і попросили дівчинку з’єднати їх з менеджером. Задали кілька питань менеджеру по телефону і пішли собі. Мене найбільше вразило те, що вони стояли в черзі!!!
Дійшла наша черга, машина на нас чекала. Підписали всі документи, взяли ключі і пішли на стоянку за нашим залізним конем. Це була біла Toyota Corolla. Я вперше сідав за машину з автоматичною коробкою передач. Ну це звісно не проблема, навіть навпаки – простіше. Але все таки треба було в інтернеті підглянути що означають інші позиції трансмісії крім P, N, D і R :) Ну машина, звісно, класна. Шкода тільки, що навігатора не було – довелося нам їхати по знаках.
Спершу вирішили поїхати на дамбу Гувера. Вона була по дорозі до каньйону. Google Maps сказали, що до дамби їхати одну годину. Нажаль вони не враховують густину трафіку. Як виявилося на під’їзді до дамби страшні затори, тому дорога зайняла нам замість однієї – дві години.


Але воно було того варте, дамба справді вражаюча! Ось навіть не вся помістилася на фото:


Ця дамба побудована на річці Колорадо, на межі Невади і Арізони.


Ось як виглядає ріка Колорадо з дамби:


З другої сторони найбільше штучне водосховище США – озеро Мід (Mead). Після дамби ми також поїхали дивитися на нього зблизька.
На дамбі функціонує гідроелектростанція. Ось турбіни електростанції:


Оскільки ми вже сюди приїхали, то вирішили взяти екскурсію всередину електростанції. На екскурсії розповідали як будували цю дамбу і електростанцію, кіно показували. Загалом багато цікавих вражень, не дарма з’їздили.
Після огляду дамби і озера Мід стало зрозумілим, що в Великий Каньйон ми вже не встигнемо. Тому вирішили поїхати в Ред Рок Каньйон, який був трохи ближче. Дорога до каньйону була така як у фільмах – тільки дві полоси, а по обидва боки пустеля з всякими сухими кущиками і кактусами.
Здається довго не блукали, досить швидко їхали, але поки доїхали до каньйону, то вже почало сутеніти. На в’їзді на територію заповідника запитали в касира-рейнджера чи є ще сенс їхати в каньйон, чи ми вже нічого не побачимо через те, що темно. Він сказав, що всього ми точно не побачимо. Тож ми вирішили не тратити часу і не заїжджати дуже глибоко. Пофотографувалися з кактусами і кам’яними брилами на в’їзді в каньйон і поїхали назад, бо ще хотіли встигнути на шоу в нашому готелі.
Назад повернулися під вечір. На шоу Crazy Girls довелося йти голодними, бо поїсти вже не встигали. Коли купували квитки на шоу, сталося щось дивне, я й досі не зрозумів що це була за акція. Ми думали чи брати звичайні квитки чи у VIP-сектор і нам запропонували таку знижку на квитки в VIP-сектор, що вони вийшли дешевшими за звичайні. Чудеса!
Після шоу і вечері вже не було часу лягати спати, бо треба було повертати машину і їхати в аеропорт. На щастя, я міг повернути авто біля аеропорту. Тож ми зібралися, востаннє проїхалися нічним Лас-Вегасом, здали авто і подалися в аеропорт. На реєстрації я знову був приємно вражений, коли я останнім з нас чотирьох підійшов до стійки, щоб мені видали білет з місцем і дівчинка за стійкою помітила біля мого імені позначку Premier і сказала: “О, ви Прем’єр?! Зараз ми про вас подбаємо!” Після цього мені і тим хто зі мною летів поміняли квитки так, що на наших місцях було стільки простору для ніг, що ми навіть витягнутими ногами не діставали наступного ряду :) Приємно!

По приїзді треба було заскочити додому і відразу йти на роботу. Я був такий замучений після дня проведеного за кермом і всього кількох годин сну за останні дві доби, що ледь висидів на роботі до кінця дня. Не допомагали ні редбули, ні кава… Одним словом, тепер точно знаю, що прилітати зранку і відразу йти на роботу – погана ідея.
Ось така поїздочка видалася. Вражень багато, ледь помістилися в блог-пост :) Наступна моя поїздка – в Нью-Йорк через тиждень. Так що, вперед за новими враженнями!