Великдень в Каліфорнії

Я думав, що не буду святкувати Великдень цього року... Якось так без родини це зовсім не те. Нема бабусі, яка паску спече, нема мами яка кошик наготує, та й нема для кого особливо той кошик готувати, не для себе ж самого... Так я думав ще за три дні до Велкодня.
І тут, наче послання з Неба, в четвер мені приходить пакунок. Відкриваю, а там сюрприз, якого я точно чекати не міг, і який змінив мої плани враз. В пакунку була паска, ковбаска, хрін, крашанки - все, що повинно бути в справжньому великодньому кошику! Сказати, що це була приємна несподіванка просто замало! Якщо я ще цього не казав (або замало казав :) ), я безмежно вдячний людині яка спасла мій Великдень :) Дякую!

Оскільки у мене вже була паска, то гріх було б її не посвятити! Отак почалася моя епопея приготування до Великодня.

Майже все, що потрібно класти в кошик у мене вже було, а от самого кошика - ні :) Отже першим ділом потрібно було придумати де дістати кошик. Щоб перестрахуватися я придумав кілька варіантів. По перше, склав список магазинів, де теоретично той кошик може бути. По друге, почав думати, що могло б мені замінити кошик :) Божевільних варіантів в голову приходило багато: починаючи від обгортання сумки чи якоїсь коробки у щось, закінчуючи відео-уроком про те як зробити кошик з картону :) Отже покупка кошика була відкладена на суботу.

Далі потрібно було знайти церкву. В інтернеті знайшов згадку про три українські церкви в Каліфорнії.
Одна з них була в Сан Франциско. Подивився я на неї - звичайний будинок посеред Сан-Франциско, ззовні важко сказати, що це церква. Щось мене туди зовсім не тягнуло.
Інша церква повинна була бути недалеко, за 20 кіломентрів від мене. Спершу спробував я на неї поглянути в гугл стріт-вью. Шукав її там довго, не знайшов. Потім вирішив поїхати туди перевірити. Коли приїхав на місце, побачив абсолютно те саме, що на стріт-вью - за тою адресою, де повинна була бути церква, закрита парковка, а посередині - сарайчик. Я довго намотував круги по району з надією таки знайти ту церкву десь поблизу, але безуспішно.
Отже залишався лише один, але зате надійний варіант - українська греко-католицька церква в Сакраменто. Я навіть знайшов в інтернеті оголошення, про святкову програму на Великдень. Єдиний недолік - ця церква за 200 км від мене. Але яка різниця, Великдень же лише раз на рік! Вирішено - їду в Сакраменто!

В суботу пошуки кошика увінчалися успіхом достатньо швидко. В першому ж магазині формату "все для рукоділля" я знайшов гарний плетений з лози кошичок. Таки американці не зовсім пропащий народ і кошики плести теж уміють. Але до кошика мені ж потрібен ще рушничок, щоб його накрити! Звісно рушничка (і нічого схожого на нього) у мене не було. Довелося знову щось вигадувати. Перша думка, яка прийшла в голову - купити в тому магазині, де є все для рукоділля, полотно і нитки, згадати молодість і присвятити ніч вишиванню рушника :) Я ж колись пробував вишивати хрестиком :) На щастя, я зрозумів, що це дурна ідея і почав шукати альтернативні варіанти. Зупинився я на двох серветках, синього та жовтого кольору, які повинні були б додати моєму кошику гарного національного колориту :)

Після купівлі кошика, по дорозі назад, заскочив в магазин, де продають європейську, зокрема і українську, їжу. Накупив всякої смакоти - святкувати так святкувати! :) Купив навіть українського пива Оболонь :)

Таким чином все було готово для великоднього кошика та великоднього обіду... крім мене. Як би це не було дивно, в моєму американському гардеробі не те що вишиванки не було, а й просто сорочки. В моїй шафі лише футболки. Але ж не пасує якось іти до церкви у футболці... На щастя, виручив мене сусід, який мені благородно подарував сорочку, яку він збирався викинути :) Тепер все було готово!

Вставати в неділю треба було зранечку, бо служба о 10-ій, а їхати до церкви 2 години. Отже в 7:30 ранку я завантажив кошик і своїх сусідів Юру і Діму в машину і поїхав в Сакраменто.
Трохи менше ніж за пів години до служби ми були уже на місці. Там справді було дуже гарно! Справжня українська церква, гарне велике подвір'я - краса! Переказувати немає сенсу, краще викладу кілька фото :)

Отже, побули ми на службі, посвятили кошики. Людей було досить багато. Так гарно, важко було повірити, що ти знаходишся не в Україні! Там же біля церкви був організований великодній обід, але ми на нього не залишалися, бо я спланував готувати обід вдома і вже навіть запросив на нього гостей.
Повернулися додому. Далі був великодній обід. Потім післяобідній сон (досипали те, що не доспали зранку :) ). А потім ще й великодня вечеря. Знищили майже все вмістиме кошика :) Українська ковбаска пішла особливо на ура - аж за вухами лящало :) Так що Вірусі, спасительниці мого Великодня, дякую не тільки від мене, а і від усіх гостей мого свята :)

Ось такий у мене був справжній український Великдень!

Баварська красуня

Минулих вихідних я нарешті помив свою красуню! Точніше навіть не помив, а зробив повну чистку (тут це називається "дітейлінг"). Мені все гарно попилососили всередині, помили килимове покриття і попрали килимки, почистилу всю шкіру і напуцували приборну панель. Ззовні все теж відмили, відчистили і натерли спеціальним воском. Навіть колеса чимось таким спеціальним натерли, що вони блистіли після того як щойно з магазину! Одним словом чаклували над машиною аж 4 години, але зробили з неї цукерочку!
Тепер вже не те що нікому не прийде в голову, що цій машині купа років, тут важко навіть сказати, що вона не нова!

З такої нагоди вирішив я зробити для своєї баварської красуні фотосесію :) В неділю взяв Діму з його великим фотоапаратом з собою і повіз на 17-mile drive - дуже гарне місце, 17-мильна дорога, яка іде крізь ліси і по узбережжю океану. Ну тут не розказувати треба, а показувати. Ось результати фотосесії, оцінюйте самі: фотосесія (круто, що фейсбук дозволяє дивитися фото в високій якості, навіть без необхідності входити на сайт ;) )

Ну як?
Також, по заявках трудящих, викладаю відео процесу відкривання даху:




П.С.: Не переживайте, не всі пости тепер будуть про машину :) Просто я ніяк не можу натішитися своєю новою забавкою :)

Мій залізний кінь!

Ура! Нарешті я купив авто! Ця визначна подія сталася вже більше ніж тиждень тому. Ну про все по порядку.

Шукав я авто вже давно, мабуть десь місяць. Спочатку довго думав яке саме я хочу. Точно знав, що куплю користоване авто, оскільки в мене в планах його через деякий час продати, а от ціни на нові авто падають значно швидше ніж на користовані. Перебирав різні варіанти, але чомусь мені дуже хотілося мати кабріолет – це ж все таки Каліфорнія! :) В Україні кабріолет купувати немає сенсу, а тут 9 місяців на рік тепло і можна їздити без даху.
Звісно, перед купівлею треба було спробувати хоч раз проїхатися на кабріолеті. Я трохи сумнівався, бо я все таки не дуже низенький хлопець і тому переживав, щоб мені голову не здувало. В цілях експерименту взяв на прокат Мустанг кабріолет на вихідні. Якщо до цього я ще сумнівався, то після вихідних проведених за кермом авто без даху я вже був стовідсотково впевненим, що це саме те чого я хочу! Це справді треба спробувати! Коли їдеш на кабріолеті, це відчуття навіть важко передати – ти бачиш все навколо, всю панораму! Не відчуваєш себе як в акваріумі, а наче летиш над дорогою. А якщо навколо ще й чудові краєвиди, то не маючи нічого над головою ти можеш сповна ними насолодитися. Так що воно того варте!

Повертаюся до теми покупки. Я вирішив також, що буду купувати авто у приватника, а не у дилера. Не треба багато розумітися в тому як працює автомобільний бізнес в США, щоб здогадатися, що дилер повинен спершу купити машину у приватника, а потім продати її вам, при тому ще й заробивши кілька доларів. Крім того, це його робота продавати авто, тому можна не сумніватися, що за нього ви заплатите більше ніж воно варте. Отже я вирішив шукати авто по оголошеннях. Тепер я щодня, що кілька годин, перевіряв Craigslist (дошку оголошень в інтернеті) в пошуках авто яке мені подобалося.
Я вирішив вбити двох зайців водночас і крім кабріолету купити ще й авто–мрію кожного хлопчика з пострадянського простору – Бумєр :) Отже останній тиждень-два перед покупкою я вже шукав виключно БМВ.

Залишилося вибрати колір :) Спочатку я хотів світлий – срібний або сталево-сірий. Потім коли побачив чорні, то вже захотів чорне авто. В кінці кінців, я зрозумів, що мені все рівно який колір (ну крім білого, червоного і золотого) :) Як на зло, дуже скоро з’явилося гарне авто, але золотого кольору :)

В один момент помітив, що водночас в приватника і в дилера з’явилися авто саме такої конфігурації яку я хотів. Подзвонив на наступний день – обидва авто продали. Те авто що у приватника продалося ще й дорожче ніж він просив спочатку. Тоді я зрозумів, що покупців на ту модель авто яку я шукаю більше ніж продавців, тому потрібно рухатися швидше.

Через кілька днів хтось виклав оголошення про продаж саме такого авто на яке я полював. В оголошенні не було жодного фото, але я вирішив діяти швидко, бо якщо машина хороша, то в момент коли з’являться фото, разом з ними з’явиться купа бажаючих це авто придбати. В той же день подзвонив власнику і порозпитував все що мене цікавило про авто, а також ідентифікаційний номер. Є спеціальні сервіси, які дозволяють за кілька доларів по ідентифікаційному номеру взнати всю історію автомобіля і перевірити, чи не було ніяких аварій, чи ще чогось. Також там може міститися інформація про пробіг і сервісне обслуговування, що теж допомагає прийняти рішення перед покупкою. Одним з таких сервісів під назвою Carfax я і скористався. Перевірив, аварій немає. До речі, цей сервіс гарантує повноту наданої інформації щодо серйозних аварій і стихійних лих, в які потрапляло авто. Якщо, раптом, виявиться, що автомобіль був затоплений чи горів, чи потрапляв у серйозну аварію, а Carfax про це не сказав, то вони зобов’язуються повернути вам вартість авто.
Звісно, Carfax-у недостатньо, щоб перевірити стан автомобіля. Щоб бути до кінця впевненим в тому, що ти купуєш, потрібно перед покупкою відвезти авто до механіка на огляд. Якщо виявиться, що машина потребує ремонту, то можна спустити ціну на розмір вартості ремонту. Та й взагалі, багато поломок важко помітити за кілька хвилин протягом яких ти сам оглядаєш машину, для цього потрібен спеціаліст. Хоча, навіть спеціаліст може чогось не побачити, але тоді вже можна іти з претензіями до нього.

Отже, після успішної перевірки історії авто, я був готовий рухатися далі і призначати зустріч продавцю. На той момент він мені навіть надіслав одне фото зроблене мобільним телефоном :) Домовилися про зустріч на наступний день. Він погодився приїхати до мене, бо живе він у сусідньому місті. Я намагався провести цю справу якнайшвидше, бо на наступних вихідних мені вже потрібна була машина, і якби я не купив, мені довелося б знову рентувати.

Наступного ранку ми зустрілися. Я підготувався, почитав в інтернеті і попитав у брата на що треба звернути увагу. Оглянув авто досить професійно :) Відкручував усі кришки під капотом і передивився всі місця на наявність пошкоджень або іржі :) Машина справді була в хорошому стані. Я переконався в цьому після того як сів за кермо і проїхався по кварталу. Перед цим я переживав, що не буду знати чого чекати від 10-річного авто. Я ж до цього водив лише нові авто. Ну в даному випадку я не був розчарований – їхала машина як нова!
Отже, закінчив я огляд, домовився про попередню ціну (скинув кілька сотень від оригінальної ціни) і домовився про огляд у механіка. На наступний день ми уже зустрілися у механіка. Механік оглядав машину 2 години. Знайшов кілька речей, які потрібно полагодити, так що мені вдалося скинути ціну ще на кілька сотень :) Після цього ми з продавцем вдарили по руках і поїхали в AAA (Американська Асоціація Автомобілістів) оформляти документи. ААА – це організація, яка вирішує за тебе багато адміністративних питань пов’язаних з машиною. Ти туди приходиш і вони все за тебе оформляють, продають тобі страховку і таке інше. Так що звідти я вже виїхав на офіційно своєму авто :) Відвіз вже тепер попереднього власника машини додому, а сам подався на роботу. Ось так і завершилася моя епопея покупки авто.

Ну і найголовніше, ось вона, моя красуня, BMW 330cic 2001-го року. 3-літровий двигун, 225 кінських сил, коробка передач – стептронік. Правда, вона ще трохи брудна на цих фото, але все одно виглядає красиво:





Опис усього що мені в ній подобається заслуговує окремого посту, надіюся руки дійдуть викласти весь список :) Зараз скажу лише, що німці молодці – напхали в це авто стільки усього і все зробили так красиво, що бути його власником – одне задоволення! Та ще й перший власник постарався, бо вклав багато грошей в зовнішній вигляд машини – диски, передній та задній бампери, бокові спідниці – все замінено на комплектуючі від AC Schnitzer. Все це додає машині неповторного вигляду.
В моєму особистому рейтингу це 10-літнє авто по якості стоїть далеко попереду від Мустанга 2010 року, на якому мені довелося поїздити. І у мого БМВ на 15 конячок більше :)