І знову Нью-Йорк

Літав два тижні тому на вихідні в Нью-Йорк. Один з моїх друзів, нещодавно переїхав туди працювати на Google. І це був останній вікенд який він проводив на корпоративній квартирі в центрі Манхетена. Треба було скористатися можливістю :) Нерухомість на Манхетені надзвичайно дорога, тому дозволити собі простору квартиру може далеко не кожен. За ціну двокімнатної квартири на Манхетені можна тут в Каліфорнії знімати мабуть дім з 3-ма спальнями.

Прилетіли ми в суботу в аеропорт Ньюарка. Є одна перевага в тому, щоб прилітати не в JFK (аеропорт в Нью-Йорку), а в EWR, що знаходиться в сусідньому Ньюарку – коли літак сідає, видно Нью-Йорк :)
На щастя, прямо з аеропорта курсує автобус на Манхетен. Ним ми і поїхали. В автобусі, до речі, помітив дуже цікавий прилад. Коли водій перетинає полосу на трасі, прилад показує це на екрані. Також він показує, коли водій наближається до машини попереду і скільки секунд залишилося до “зіткнення” :) І, мабуть, він може ще й звуки видавати, якщо його правильно налаштувати. Чудо машинка, аж собі захотілося! :)

От так я дивився на чудо-машинку і ми добралися до Манхетена. На вулиці був ранній ранок, тому було досить прохолодно. Падав невеликий дощ. І ніщо не передвіщало снігу :)

Добралися ми до крутої корпоративної квартири, де консьєрж тобі відкриває двері, бере твою парасольку і запаковує її в пакет, щоб не капала… Піднялися до нашого товариша на 28 поверх і всі разом пішли снідати в українське кафе “Веселка” :) Взагалі, наскільки я зрозумів, на Манхетені знайти українські чи польські заклади – абсолютно не проблема. Не те що у нас тут в кремнієвій долині… Я знаю лише один польський ресторан поруч, українських взагалі немає.

Після сніданку, пішли купити спальники, щоб було де спати… І тут пішов сніг! І то не просто невеликий сніжок, а потужний такий снігопад!

Я дивився прогноз погоди перед від’їздом. Там щось було про сніг… Але я ж не думав… що настільки! Такі снігопади в Україні рідко бувають. Ще гірше те, що було тепло, і весь цей сніг відразу танув і перетворювався в глибочезні калюжі, які були повсюди.

Решту дня ми провели вдома, споглядаючи сніг через вікно.

Вибралися навулицю аж увечері, щоб сходити кудись на пиво. Сніг та дощ і далі падав, але ж не сидіти вдома всі вихідні. У мене вже на той час навіть була парасоля, яку я купив за $5 в якомусь продуктовому магазині. Ця парасоля викликала у мене дежавю – вона чомусь була до болі схожа на ту, яка була колись давно у мене в школі. Ну зовсім така сама! Мабуть то ще зі старих запасів, які постачали з Китаю і до нас і в Штати :)

Отже, в районі вулиці Шевченка ми знайшли непоганий паб і там і присіли на пиво.

Мені сподобалося, що в цьому пабі порція пива – це два кухлі :) Вони хоч невеликі, але здається, що пива так багато :)

Ще класно, що офіціанти були в лицарських обладунках :) Мабуть, в зв’язку з тим, що це було якраз напередодні Хеловіну. Потім ми ще пішли в якийсь бар-клуб на дискотеку – там теж усі були в костюмах. Нажаль, наші костюми простих хлопців з вулиці не привернули до себе багато уваги, тож ми довго там не затрималися. І пішли… в офіс Google :) Куди ще піти пізнього вечора :)

В офісі перше, що кидається в очі, це те наскільки він просторий. Враховуючи, що на Манхетені нерухомість скажено дорога, надзвичайно приємно, мабуть, працювати в просторому офісі. Офіс у них красивий, що там казати. Поки що я був у трьох офісах Google: в Маунтейн-Вью, Цюріху та Нью-Йорку – всюди сподобалося :)
Всього за цю поїздку ми побували в Нью-Йоркському офісі двічі. Вдруге пішли в неділю пограти в більярд. Ну і, звісно, залишили за собою згадку про фейсбук :)

У неділю зранку трохи випогодилося. Навіть не трохи, вийшло сонце і важко було повірити, що вчора ще була хурделиця.

Снідали цього разу ми в польському кафе. Просто покажу фото, воно не потребує додаткових коментарів :)

Все було дуже смачно. І всього було дуже багато. Якби можна було повернутися назад і доїсти все, що залишив…

Після того як ми перегодували тіло, захотілося ще й нагодувати душу і ми пішли в книжковий магазин Strand. У цього магазину слоган – “18 миль книжок”. Не знаю, що саме означають ці 18 миль, звісно, там не 18 миль проходів між полицями, але магазин справді дуже великий, один з найбільших в світі! Він розміщений на трьох поверхах і займає більше 5000 квадратних метрів. І атмосфера тут дуже приємна. Ходиш і хочеться взяти книги до рук, погортати… Більшість книжок тут користовані, але в хорошому стані. Часу я не засік, але здається ми провели в магазині близько 2 годин.

Після книгарні, подалися в офіс Google, пограли більярд і на цьому подорож в принципі і завершилася. Ще трохи повешталися по вуличках Манхетена і вже треба було їхати в аеропорт, щоб не пропустити літак.

В Манхетені є щось особливе. Якась така енергетика великого міста. От він такий, яким його в фільмах показують :) Високі, часом чудернацькі будинки, в яких незрозуміло хто живе, бо ціни там не маленькі. Певен, що є багато людей, які більшість своїх кровно зароблених грошей витрачають лише на те, щоб жити тут. Просто, щоб бути частинкою Манхетену.

А мені подобається просто бути тут туристом…