Classic Car Show. Reno, NV

Минулого тижня їздив в Ріно на виставку машин!

Я так давно хотів на виставку машин, вже кілька тижнів, от щось мені захотілося і все. Пробував шукати щось поблизу, але нічого не міг знайти.
І от вирішив з’їздити знову в Ріно, а там якраз на вихідних відбувалася виставка класичних авто! Ура! Можна і на своєму авто поганяти по гірській дорозі на шляху до Ріно, а в Ріно подивитися на чужі красиві авто та ще й в казино пограти :)

Їхали ми вдень, всюди було дуже гаряче, крім як у мене в машині, бо кондиціонер працював майже всю дорогу :) Краєвиди на шляху до Ріно класні! Особливо вже на під’їзді до Тахо, де починаються гори. А коли ще починаються гірські дороги з заворотами – взагалі краса! :)

Приїхали в Ріно коли вже вечоріло. Всі були дуже голодні, тож першим ділом потрібно було добре перекусити. Моя порада, якщо ви в місці де багато великих готелів, як от Ріно чи Вегас, і ви дуже голодні – ідіть в буфет! Це найоптимальніша можливість не дорого і від пуза наїстися! Буфети можна знайти в готелях. Ідея така, що кожен платить за вхід, а всередині шведський стіл і їж-п’єш скільки хочеш! Та й вибір їжі зазвичай великий. В буфеті, який ми відвідали по приїзді, були навіть варені раки!

Коли вдосталь наїлися, вирішили сходити хоч трохи подивитися на машини.

Це був вечір суботи і більшість учасників виставки вже роз’їхалися, але корисно було хоча б глянути де все відбувається, щоб знати куди завтра іти. А відбувалося все в самому центрі міста – саме там де був наш готель :) Частина вулиці була перекрита і на ній по обох сторонах були припарковані класичні авто випущені до 1972 року.

  

Крім того, на тій же вулиці були споруджені дві сцени і паралельно з виставкою там виступали місцеві рок гурти. Ну і, звісно, довершували фестиваль продавці сувенірів, які були повсюди :)

Трошки погуляли і повернулися в готель.

В казино пограли зовсім трошки, натомість чомусь нас потягнуло в дитячу зону, де замість автоматів всякі атракціони, типу кидання м’ячиків чи стріляння у ціль, дитячі ігрові автомати і таке інше :) При цьому на кожному автоматі можна виграти білетики, які потім тут же можна обміняти на подарунки. За деякий час гри цих білетиків назбирується так багато, особливо коли виграєш – цілі рулони. Рахувати їх вручну довго, тому в “магазині”, де їх можна обміняти на призи, ці білетики просто важать! :) Ми назбирали десь 300 білетиків, які ми успішно обміняли на штучний ірокез і кілька цукерок :)

В Ріно наступала північ – чудовий час, щоб іти в клуб, бар чи просаджувати гроші в казино. А вгадайте, що ми робимо з Віталіком?

Ми сідаємо писати змагання з програмування – Russian Code Cup! :) Починалося воно якраз о півночі. Ми вже трохи сонні, але це ж останній кваліфікаційний раунд, хіба ми можемо його пропустити! Та й це всього лише якихось дві годинки. А як виявилося, нам знадобилося і того менше – трохи більше години, щоб завершити всі завдання і кваліфікуватися в наступний раунд. Забігаючи наперед скажу, що в наступному етапі я всеж вилетів – зайняв 85-те місце, а на фінал у Москву проходили перші 50 учасників. Ну що зробиш, швидкість вже не та, яка була тоді коли я постійно тренувався розв’язувати задачки. Розв’язав достатньо, але занадто повільно – те, що фіналісти роблять за 20-30 хвилин мені займало годину. Ну нічого, зате футболочку, як відзнаку учасника останнього відбіркового раунду, виграв :)

Після завершення змагання, ми вже були занадто сонні, щоб кудись іти, але перед сном ще хотіли подивитися відео, зняті по дорозі в Ріно. Дивитися хотілося на великому екрані, а, оскільки кабель до телефона забули, наступна година пішла на те, щоб придумати як скопіювати відео розміром 1.5 Gb з телефона на ноутбук. Блютуз виявився занадто повільним, а так як можливостей пересилки контенту по Wi-Fi телефон сам по собі не передбачає, та ще й не хотів підключатися до мережі створеної на лептопі, довелося робити з телефона Wi-Fi Hotspot, піднімати на лептопі Apache веб сервер, та писати невеличку PHP-сторіночку, через яку вже з телефона можна було завантажити відео. Найбільше часу потратили для налаштування PHP та Apache, щоб можна було прийняти такий великий файл. Саме завантаження зайняло 12 хвилин, і ми задоволені своєю роботою полягали спати :) Відео, чесно кажучи, було значно менш цікавим, ніж процес його переписування :)

Наступного ранку вже повноцінно пішли дивитися на авто!

  

  

Яка ж там краса!

Та що розказувати, дивіться самі, ось альбом зі всіма авто! Я не пропустив жодного! :)

Альбом

Вони всі були такі блискучі і красиві, що важко було повірити, що ці авто ще й їздять :) Але таки їздять!

Цікаво, що на виставці не було жодного європейського автомобіля, лише американські. Аж коли ми вже збиралися йти під’їхав старенький Mini Cooper. Але, чесно кажучи, конкурувати з американськими масл-карами йому було важко.

  

Передивилися ми всі авто ще раз, потім поїли, заправили повний бак (навіть трохи більше – вперше у мене бензин полився через верх) та й поїхали додому. Ще три з половиною години в дорозі і ми знову в Кремнієвій Долині. Вихідні вдалися! Єдиний недолік, виїхав я туди на свіжо вимитій машині, а після повернення довелося мити знову :)